пʼятниця, 20 лютого 2015 р.
Вічна пам’ять героям Небесної сотні!
Вічна пам’ять героям Небесної сотні! Саме під таким гаслом
у бібліотеці було проведено годину пам’яті, приурочену Дням гідності та свободи.
Своєю присутністю діти
вшанували пам'ять загиблих на Майдані та в зоні проведення
АТО.
Особливо емоційною була та частина години пам’яті, коли фільм
нагадав про перші жертви Майдану – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа
Сеника та Юрія Вербицького.
У
читальному залі було створено виставку, яка вшановувала кожного, хто віддав
життя у цій запеклій боротьбі. На початку заходу один з читачів проголосив
реквієм, в якому передав найважливіші моменти подій минулого року. Усім
присутнім була оголошена хвилина мовчання в пам’ять за загиблими героями.
Наступним етапом заходу стало переглянуте відео про незламних й водночас таких
патріотичних українців, які увійшли в історію та стали прикладом для
наслідування нашій молоді. Далі читачі зачитали свої власні поезії, які мали
одну спільну тему «Україно, піднімайся з колін!!!».
Година
пам’яті була завершена звучанням символічної уже для кожного з нас пісні «Плине
кача» та запаленням меморіальної свічки на знак того, що ці люди назавжди
залишаться в нашій пам’яті та серцях.
четвер, 19 лютого 2015 р.
субота, 14 лютого 2015 р.
Сьогодні День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів
http://ridna.ua/2013/02/sohodni-den-pamyati-vojiniv-internatsionalistiv/
24 роки тому, 15 лютого 1989 року, остання колона радянських військ була виведена з Афганістану.
Таким чином закінчилась більш ніж дев`ятирічна військова інтервенція Радянського Союзу в сусідню державу, в якій і сьогодні ще тривають збройні заворушення.
Захищати революцію у «братській» країні 1979 року були направлені понад 150 тисяч українців. Більше трьох тисяч з них загинули під час цієї війни, сім тисяч повернулися в Україну інвалідами, близько 2 тисяч вважаються полоненими і без вісті зниклими.
Уже дома, від ран, хвороб і самогубств померли більше 4 тисяч українських «афганців».
Всього, з 1979 року в Афганістані загинуло понад 14 тисяч радянських солдат, більше 30 тисяч з них були поранені; з афганського боку втрати були ще жахливіші — біля 1.5 мільйона загиблих і майже 5 мільйонів біженців, що знайшли притулок в сусідніх Пакистані та Ірані.
Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.
В цей день ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій.
В Україні цей день офіційно відзначається відповідно до Указу Президента України № 180/2004 від 11 лютого 2004 року і має назву «День вшанування учасників бойових дій на території інших держав».
«Рідна країна»
24 роки тому, 15 лютого 1989 року, остання колона радянських військ була виведена з Афганістану.
Таким чином закінчилась більш ніж дев`ятирічна військова інтервенція Радянського Союзу в сусідню державу, в якій і сьогодні ще тривають збройні заворушення.
Захищати революцію у «братській» країні 1979 року були направлені понад 150 тисяч українців. Більше трьох тисяч з них загинули під час цієї війни, сім тисяч повернулися в Україну інвалідами, близько 2 тисяч вважаються полоненими і без вісті зниклими.
Уже дома, від ран, хвороб і самогубств померли більше 4 тисяч українських «афганців».
Всього, з 1979 року в Афганістані загинуло понад 14 тисяч радянських солдат, більше 30 тисяч з них були поранені; з афганського боку втрати були ще жахливіші — біля 1.5 мільйона загиблих і майже 5 мільйонів біженців, що знайшли притулок в сусідніх Пакистані та Ірані.
Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.
В цей день ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій.
В Україні цей день офіційно відзначається відповідно до Указу Президента України № 180/2004 від 11 лютого 2004 року і має назву «День вшанування учасників бойових дій на території інших держав».
«Рідна країна»
Народні Стрічання
На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою:
- Боже, поможи тобі, зимо! - каже літо.
- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає зима.
- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!
У читальному залі бібліотекина відділі 1-4 класів, юні чомусики із гуртка «Юні Чомусики» занурилися у літературний калейдоскоп під назвою «Народні Стрічання».
Виконуючи нелегкі завдання де у відгадках був і старий дід Мороз і кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті.
Логічні ігри були важкуватими от наприклад: на малюнку лютий переплутав ниточки, на одному кінці цифра, на іншому буква. Потрібно правильно визначити, якій цифрі відповідає буква, і розставити їх по порядку, тоді діти прочитали назву свята.
Гуртківці розіграли сцену зустрічі старої Зими і молодого Літа сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися.
В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися "громичними", бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому.
У бібліотеці діти виявили бажання запалити Стрітенську свічку, передаючи один одному свічку, діти проголошували свої побажання.
Так як раніше люди вірили у прикмети, уважно спостерігали за природою і погодою, дітям було дано завдання розгадати та записати зашифровані прикмети. Вони пригадували, яка погода була на Стрітення і порівнюючи з прикметами з’ясовували, якою буде весна.
На закінчення заходу гуртківці ознайомились з книжковою виставкою «Весна пробуджує природу».
Ксенофобія: серйозний погляд
Урок складався з трьох частин.
Перша частина – що таке ксенофобія і як вона перетворюється на соціально небезпечний психологічний феномен.
Друга частина – подолання ксенофобії і як потрібно діяти з наступних причин: ненависть необхідно зупиняти добрими справами, об’єднатись з друзями та ізолювати групи, які пропагують ксенофобію. Підтримувати жертв ксенофобії, продемонструвати як ви співчуваєте і підтримуєте їх. Ксенофобія повинна бути пояснена і засуджена.
Третя частина уроку – вчіться толерантності. Пропагуйте терпимість і боріться з упередженнями до тих пір, поки ще не стався злочин. Толерантність – це особисте рішення. Воно приходить в результаті навчання і прийняття принципу, що всі люди корисні і рівні. Тому все починається з кожного нас.
Для закріплення уроку діти відповідали на тести, в яких змальовувалась та чи інша ситуація по подоланню ксенофобії.
Підписатися на:
Дописи (Atom)